В усі часи людство відчуває на собі складні процеси перетворення. – Фізичні, ідеологічні, ментальні вони ніколи не зникають а лише отримують різні назви у своєму часі. – Війни, соціалізм, комунізм, боротьба за незалежність, тепер фінансова криза...
    Такі, вже звичні нам, процеси ми звикли називати розвитком. Ро́звитком — як необоротною у часі зміною…
     Пристосовуючись до природи, постійно зростаючої кількості населення планети ми змінюємось, певною мірою змінюючи навколишній світ, середовище. І напевне кожна людина хоч раз у житті піймала себе на думці, що хотіла б змінити щось таке, на що в неї не вистачало сил.
     Сьогодні людство розмежено по державам, республікам… У кожного є власник куток Світу і здавалося б, що «розвиток» вичерпує свій зміст. Та зміни й досі з нами і як феномен, вони вкотре нагадують нам про себе. Нагадують, доки кожен з нас не усвідомить, що Розвиток – як феномен необоротної у часі зміни, це невід’ємна функція нашого життя, яка б тяжка і складна вона не була. Це не векторний процес, що має початок і кінець, напрям або швидкість єдиний для усіх. Його кінець індивідуальний! Його напрям індивідуальний! Його швидкість індивідуальна! І ця індивідуальність відносна, відносна окремо до кожного з нас.

Продовження буде