Держава сьогодні - це осередок певних осіб, що утримують оборонні засоби та ресурси у повному розумінні, країни Україна. Так і має бути, та ні в якому разі Держава Україна (у традиційному розумінні) не має права збільшувати своєї важливості та необхідності, перед будь-ким іншим країни Україна. Держава ж сьогодні - це певне відгалудження від буття корінного народу країни Україна, що з якогось дива має "надстатус".
Але ж державотворення, у будь-якому його кутку - це справа всього, без винятку, корінного народу країни Україна.
Чи не здається Вам, що держава Україна це і є ми з вами і що на її невизначений "надстатус" потрібно звернути увагу.
Якщо так, то давайте ще раз поглянемо у Конституцію. РОЗДІЛ I конституції держави Україна
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.
Україна є унітарною державою.
Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Стаття 5. Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду N 6-рп/2005 ( v006p710-05 ) від 05.10.2005, N 6-рп/2008 ( v006p710-08 ) від 16.04.2008 }
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
{ Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду N 6-рп/2005 ( v006p710-05 ) від 05.10.2005, N 6-рп/2008 ( v006p710-08 ) від 16.04.2008 }
Ніхто не може узурпувати державну владу.{ Офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду N 6-рп/2005 ( v006p710-05 ) від
05.10.2005 }
Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
{ Офіційне тлумачення положень статті 10 див. в Рішенні Конституційного Суду N 10-рп/99 ( v010p710-99 ) від 14.12.99 }
Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Стаття 12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.
Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.
Цензура заборонена.
Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.
Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).
Державний Гімн України - національний гімн на музику М.
Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
Столицею України є місто Київ.
Працюючи над статутом ТОВ"КАХОЛОНГ ТД" я ставив перед собою мету ґрунтуватись на конституції моєї країни. Та часи змінились і сьогодні просто не можливо залишатись рівні формулювання тих часів.
РОЗДІЛ І нового зразка
ПРО КОРІННИЙ НАРОД
Стаття 1. Справжнім Статутом Корінний народ Країни визначає себе та проголошує незалежною, демократичною, соціальною, правовою, юридичною, національною, політичною, самостійною, світовою, господарською, економічною, некомерційною, безструктурною одиницею некомерційних господарсько-промислових та ділових кіл суспільства.
Стаття 2. Корінним Народом Країни визначається виключно-єдина спрямованість, – спрямованість до всебічного самозабезпечення та самозахисту Нації, далі за текстом – СТАС.
Стаття 3. Корінним Народом Країни самостійно забезпечується захист визначених Статутом прав та свобод усіх суб'єктів з числа Корінного Народу Країни. Усі суб'єкти з числа Корінного Народу Країни рівні перед Статутом.
Стаття 4. Носієм і єдиним джерелом Суверенітету є Корінний Народ Країни. Сила Суверенітету кожної людини з Корінного Народу Країни рівна. Корінний Народ Країни здійснює Суверенітет безпосередньо та/або через представників. Ніхто не може узурпувати Суверенітет Корінного Народу Країни. Особа з Корінного Народу Країни, що обрана загальним голосуванням усього Корінного Народу Країни є головним представником Країни у навколишньому суспільстві, далі за текстом – Президент.
Стаття 5. Право визначати та/або змінювати Статут належить виключно Корінному Народу Країни і не може бути делегованим будь-якими іншими особам. Право визначати та/або змінювати Статутний лад належить виключно Корінному Народу Країни і не може бути узурповане та/або делеговане будь-якими іншими силами.
Стаття 6. Корінний Народ Країни здійснює Суверенітет у Країні правовим, виконавчим та судовим чином виконуючи свої повноваження та/або обов’язки та/або використовуючи свої права у порядку, межах та способом встановленим справжнім Статутом і у співдружності з навколишнім суспільством.
Стаття 7. Корінний Народ Країни визначається та проголошується місцеве самоврядування.
Корінним Народом Країни визнається організаційно-правова форма – Суверенна Нація Україна, далі за текстом – СНУ.
Корінним Народом Країни визнається виключно єдина форма власності на землю, земельні надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Країни, природні ресурси континентального шельфу Країни – спільна власність Корінного Народу Країни, далі за текстом – Власність. Кожен з Корінного Народу Країни та Корінний Народ у цілому є господарем Власності в порядку спадку історичної Батьківщини. Кожен з Корінного Народу Країни та Корінний Народ у цілому є господарем Власності способом, що не шкодить протилежним особам з числа Корінного Народу Країни, навколишньому суспільству та навколишній природі.
Корінним Народом Країни визнається – Власність не є предметом будь-якого торгу між Корінним Народом Країни.
Корінним Народом Країни визнається виключно єдина форма власності на результати діяльності кожного з числа осіб Корінного Народу Країни – національна власність Корінного Народу Країни.
Корінним Народом Країни визнається виключно єдина форма власності на результати діяльності Корінного Народу Країни – приватна власність.
Корінним Народом Країни визнається виключно єдиний принцип національно-соціальних, суспільних засад народжуваності, співіснування, спільної діяльності, припинення народжуваності, спільної діяльності та припинення співіснування – принцип свободи слова і Суверенітету Корінного Народу Країни.
Корінним Народом Країни визнається не резидентний стан комерційного економічного простору суспільства.
Корінним Народом Країни визнається не урядовий стан.
Корінним Народом Країни визнається не резидентний стан комерційних економічних просторів вільного обігу торгового товару.
Корінним Народом Країни визначається офіційна мова та офіційне письмо – історична мова та письмо Корінного народу Країни, – виключно українська мова та українське письмо.
Корінним Народом Країни визначаються та проголошуються офіційні символи Корінного Народу Країни: Прапор Корінного Народу Країни, Герб Корінного Народу Країни, назва Корінного Народу Країни, гімн Корінного Народу Країни і Печатка Корінного Народу Країни. Прапор Корінного Народу Країни – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Герб Корінного Народу Країни – зображення тризуба Володимира Святославовича жовтим кольором на синьому тлі з лінією периметру гербу,жовтого кольору. Назва Корінного Народу Країни - "Республіка Україна" Печатка Корінного Народу Країни: – (має містити герб Корінного Народу Країни, назву Корінного Народу Країни) Стаття 8. Товариство проголошує, що не є платником податку на Власність, не підпорядковується будь-якому рішенню щодо Власності Корінного Народу Країнибудь-яких осіб та не являється користувачем Власності. Корінний народ Країни у цілому не відповідає по зобов’язанням кожної окремої особи з числа осіб Корінного Народу Країни. Кожен з числа осіб Корінного народу Країни відповідає за зобов’язаннями Корінного народу Країни у цілому у межах своєї Суверенності, способом та у терміни передбачені Статутом Корінного народу Країни. Корінний Народ Країни не відповідає по зобов’язанням навколишнього суспільства будь-яких форм утворень, рівно як і навколишнє суспільство будь-яких форм утворень не відповідає по зобов’язанням Корінний Народ Країни. Будь-які утворення господарювання, поміж Корінним Народом Країни, будь-якого статусу не відповідають по зобов’язанням Корінного Народу Країни у цілому , рівно як і Корінний Народ Країни у цілому не відповідає перед зобов’язаннями таких утворень. Корінний Народ Країни відповідає за своїми зобов’язаннями виключно власним майном Будь-які утворення господарювання, поміж Корінного Народу Країни наділяються засобами існування за рахунок Корінного Народу Країни у цілому. Корінний Народ Країни має право самостійно залучати до своєї життєдіяльності осіб з навколишнього суспільства, самостійно визначати форми, системи, розміри та порядок винагороди результатів їх діяльності.
Стаття 9. Укладення Корінним Народом Країни будь-яких угод з будь-ким чи між собою, які суперечать Статутному ладу Корінного Народу Країни, можливе лише після внесення відповідних змін до Статуту.
Стаття 10.
Стаття 11.
Стаття 12.
Стаття 13. Від імені кожного суб’єкта з числа осіб Корінного Народу Країни, в порядку, межах та способом встановленим Статутом права власника (господаря) може здійснювати Корінний Народ Країни у цілому та/або його представники.
Використання Власності Корінного Народу Країни, кожного з осіб Корінного Народу Країни зобов'язує.
Власність Корінного Народу Країни не повинна та не може бути використана на шкоду людині та/або суспільству.
Стаття 14. Власність Корінного Народу Країни є основним багатством Корінного Народу Країни, і перебуває під особливою охороною Корінним Народом Країни.
Право осіб з Корінного Народу Країни на земельну спадщину гарантується.
Стаття 15. Суспільне життя в Корінного Народу Країни ґрунтується на засадах багатоманітності.
Жодна ідеологія не може визнаватися як обов'язкова.
Цензура заборонена.
| 
