Ще у дитинстві ми грали у гольф, розшукуючи гарні галявини у дворах, вирізаючи отвори (лунки) і заганяючи в них м'ячі. Це було так примітивно, адже замість м'ячів для гольфу грали м'ячами для великого тенісу а ключками були дошки від сусідських огорож...
Хоча, все це було у той час, коли навкруги гольф спокійно дихав на повні груди.
Зараз Україна має декілька клубів і вже сьогодні я розфарбував своє українське життя справжнім українським гольфом.
Гольф сподобався моїй дружині, сподобався моїм дітям і нині він посів значне місце в нашому сімейному житті. Тепер я будь яку можливість пограти в гольф віддаю своїм дітям з мрією побачити їх призерами олімпійських змагань.
Це амбітна мета і тепер наш шлях це кропітка робота із дня у день. Та щоб стати лідерами нам потрібні ж й гідні суперники! От і виходить, що тепер треба зробити гольф ще й однією з національних традицій українського народу!
